Після 24 лютого я випав із соц. мереж, так само як із багатьох звичних для мене процесів робочих, побутових, звичних та запланованих …
Життя змінилось.
Була надія, що все скоро минеться. Що це – ненадовго …
Але наразі, вже стало очевидним, що так, як було раніше, вже ніколи не буде
На додаток, за цей час стало зрозумілим, що зміни відбуваються так швидко, що важко прогнозувати, що буде завтра
З’явилось дуже багато факторів, які тепер залежать не від нас
Все пішло шкереберть.
Більшість того, що раніше було важливим – зараз втратило свій зміст. Натомість з’явилось розуміння – що насправді є найціннішим та найбільш пріоритетним у житті
Саме життя, життя та здоров’я близьких та рідних, власний внесок в підсилення спроможності тримати удар нашою державою, власний внесок в наближення нашої перемоги
І хоча в житті людей поселився страх, розгубленість, невизначеність, є відчуття, що в середині кожного живе віра
Віра в те, що ми витримаємо, що ми зі всім справимось, що все буде добре
Саме ця віра надає сили продовжувати жити
Саме ця віра допомагає не здаватись
Саме ця віра не дає опускати руки
Віра в те, що ми – зможемо!
Віра в те, що ви – зможете!
Віра в те, що я – зможу!
P.S. Наразі є потреба повернутися до фіксації своїх думок тут – помітив, що коли пишу – краще працює мозок, а в теперішніх умовах – це дуже важливо
А ще – я вирішив писати, розмовляти та вести свою діяльність виключно українською мовою.
P.P.S. Якщо ви відчуваєте щось схоже – ставте + в коментарях, якщо – ні, ставте – мінус
Коменти можна залишити на фейсбук тут чи в інстаграм – тут
Залишити відповідь